Forumas | Čatas | Dienoraščiai | Klubai | Pažintys | Žaidimai | Fotoalbumai | Grožio konkursas Vartotojai Radijas
Pridėti pasirinkimą Padaryti pagrindiniu   
Mano profilis
Bendravimas
Pramogos
Naudinga
Informacija
Paslaugos
Kalba
Reklama
    Mobili portalo versijanew
Pereiti prie:   1, 2   Toliau
Penktadienis, 22 Rugpjūčio 2008 Metai
20:24     Pridėti įrašą įpasirinktus  
За... бало все навколо. Пластмасовий світ, такі ж люди. Нічого натурального. Лиш ти, як долб...йоб з надією на справжність. А її нема і можі й не було. Херня фантазії, це породження збоченої уяви відірваної від світу на всі 100 відсотків. Мене сьгодні цілий вечір переконували стати сукою і ...бати на інших, бо треба жити задля себе, і задоволення власного Его. Х..ня, я й не таке слухав, та зі своєї стежки не зійде. Але цей світ синтетики мене знищить. А мені по...уй. Бо я буду завжди правий
 

Pridėti komentarą Komentaras: 28  (25 rugp 2008 16:23)
Pereiti prie:   1, 2, 3  

Trečiadienis, 13 Rugpjūčio 2008 Metai
19:18     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Кожному в світі відводиться своя роль. І ця роль передбачена для людини ще з моменту зачаття. Я не фаталіст, але ця роль формується починаючи з того, хто батьки дитини, як вони її виховають, що заборонятимуть, а що дозволятимуть. Як вони реагуватимуть на поведінку дітей, чи взагалі не реагуватимуть.
Та все ж є ще щось. Щось, що веде нас по житті. Чому одним везе, інші невдахи. Одні завжди веселі, інші похмурі.
Цікаво яким є рецепт нашого життя?
 

Pridėti komentarą Komentaras: 3  (01 spa 2008 13:35)

Trečiadienis, 06 Rugpjūčio 2008 Metai
08:16     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Ех, життє

Чи можна жити не знаючи, що чекає тебе завтра, чи може так і треба жити? Бо яка перспектива може бути, коли щодня одне і те ж, коли наступний день нічим не відрізняється від попереднього. Чи так і має бути, бо так живуть всі, чи може варто спуститися на землю, і тоді не все виглядатиме таким одноманітним, випливуть деталі, які відрізняють один день від іншого. А чи сидіти там, бо вище сидиш - далі бачиш. А для чого дивитися в далечінь, так же ж можна й носа розбити зашпонтавшись об буденність. Де ж та золота середина?
 

Pridėti komentarą Komentaras: 12  (13 rugp 2008 06:18)
Pereiti prie:   1, 2  

Trečiadienis, 30 Liepos 2008 Metai
18:20     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Чи може закінчитися життя ще задовго до смерті?
Чи може мертвий бути соціально активнішим ніж живий?
Коли людина прощається з мрією це мабуть і є кінцем її життя і тоді починається млосне існування. Існування без мети гірше смерті, бо тим самим людина своїм існуванням наганяє зневіру на навколишніх.
Мертвих хоронять не через традиції, а для того, щоб захиститися від них, від негативних проявів смерті тіла.
Може так само треба ізолювати й тих, хто більше не живе, а лише існує, щоб вони не несли в світ заразу смерті - зневіру
 

Pridėti komentarą Komentaras: 19  (01 rugp 2008 14:42)
Pereiti prie:   1, 2  

Penktadienis, 11 Liepos 2008 Metai
20:51     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Коли ти нічого не чекаєш, коли тебе нічого не турбує, коли в тебе більше нема причини сумувати... Може ти себе обманюєш?
А може так і має бути?
Яка наша природа: переживання чи безтурботність?
 

Pridėti komentarą Komentaras: 8  (16 liepa 2008 13:38)

Trečiadienis, 25 Birželio 2008 Metai
09:34     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Мене нічого не турбує, то на душі якийсь неспокій. Неспокій від того, що як так може бути, що мені все пофіг?
Колись так, а тепер я вже не вірю собі, своїм відчуттям і почуттям.
Я загнав себе в глухий кут.
Треба все змінувати.
Як повернути наївність?
 

Pridėti komentarą Komentaras: 20  (27 birž 2008 13:52)
Pereiti prie:   1, 2  

Pirmadienis, 23 Birželio 2008 Metai
21:13     Pridėti įrašą įpasirinktus  
Яку частину проблем ми створюємо самі для себе, створюємо для того, щоб їх героїчно вирішувати, чи для самобичування?
Але приходить справжня, ненадумана проблема, ми мобілізуємо всі наші ресурси для вирішення цієї проблеми.
Принаймі так у мене.
Мабуть всі проблеми від того, що в мене забагато вільного часу, який я спрямовую чомусь у диструктивне русло.
Ось, причину проблем я знайшов, залишається її усунути, чи просто створити нову проблему. Просто замкнуте коло якесь виходить.
Не можна дозволяти мозку працювати без навантаження, бо він просто починає вигадувати заняття для себе
 

Pridėti komentarą Komentaras: 29  (24 birž 2008 18:21)
Pereiti prie:   1, 2, 3  

Sekmadienis, 22 Birželio 2008 Metai
16:58   Вперед  Pridėti įrašą įpasirinktus  
По ідеї в кожної людини має бути ціль в житті, та точка, до якої ця людина прагне, яка є провідною у повсякденному житті людини. Якщо є ціль, то є й стимул її досягнути, старатися і мріяти.
Але якось так ся склало, що в мене не лише цілі в житті немає, але я й не знаю, що це і навіщо воно мені здалося. Звісно, часто задумовуєшся: ну живеш ти, а для чого, чому? Мабуть ціллю мого життя є знайти відповіді на ту незліченну кількість питань, які крутяться в моїй голові.
І я їх шукаю
Може колись і ціль життя знайду icon_biggrin.gif
 

Pridėti komentarą Komentaras: 8  (24 birž 2008 08:44)

Pirmadienis, 16 Birželio 2008 Metai
18:22     Pridėti įrašą įpasirinktus  
В голові нав’язливо крутиться одна думка.

Чому частину жінок в чоловіках в першу чаргу цікавить матеріальне забезпечення. Так, це зрозуміло, що той, хто забезпечений зможе утримати жінку і її дітей, але чи завжди таке мислення реалізується в реальному житті.
Чи забезпечені одинокі люди не стають егоїстами, які вважають, що всі оточуючі їх жінки бачать в них лише гроші.
Знаю, що це примітивний виклад проблеми. Може мені здається, але це особливо стосується тих дівчат, які не вийшли заміж до часу, коли їх ровесниці вже є матерями.
Питання в тому, чи ці жінки такі перебірливі, що їм ніхто не підходить, чи просто чоловіки відчувають таких жінок?
 

Pridėti komentarą Komentaras: 20  (24 liepa 2008 10:36)
Pereiti prie:   1, 2  

Trečiadienis, 11 Birželio 2008 Metai
11:23   Чорна діра  Pridėti įrašą įpasirinktus  
Внутрішня порожнеча породжує порожнечу довкола, поглинаючи все, що нас оточує, всі речі, людей, ідеї. Коли стає порожньо в душі, ми намаємося її чимось заповнити, а вона як бездонна прірва поглинає все і не скаже тобі ні "дякую", ані "пішов ти". Це лякає оточуючих: дивитися в порожнечу, в них з’являється страх, що вони проваляться туди і вже ніколи звідти не виберуться. Тому вони втікають від тебе, як від прокаженого, а тобі стає ще порожніше.
Не втікайте!
 

Pridėti komentarą Komentaras: 17  (12 birž 2008 07:57)
Pereiti prie:   1, 2  

Meniu
Mano dienoraštis
Mano komentarai
Pasirinkimai
Citatos

Patys ... dienoraščiai
Patys ... Įrašai

Dienoraščių sąrašas
Atsitiktinis dienoraštis
Atsitiktinis užrašas

Dienoraščio autorius:
  Воно_є


 Profilis
 Asmeninis pranešimas
 Svečių knyga

Apklausos

Nėra ne vienos naujos apklausos
 
Parodyti visas apklausas

«   Liepa 2009   »
P.A.T.K.PnŠ.S.
0102030405
06070809101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

 Pastovūs skaitytojai: 
Pridėti save
Pridėti save

 Statistika: 
Šiandien
  Lankytojų 7
  Rodymų 8
Vakar
  Lankytojų 7
  Rodymų 7
Šią savaitę
  Lankytojų 7
  Rodymų 8
Šį mėnesį
  Lankytojų 41
  Rodymų 43
Šiais metais
  Lankytojų 2226
  Rodymų 3636

  Pagal skaitytojų kiekį 17
  Įrašų 14
  Komentarų 224
Išsamiau

RSS

RSS Feed: ...
 

Reklama
Pereiti prie:   1, 2   Toliau